хекання

ХЕ́КАННЯ, я, с.

Дія за знач. хе́кати і звуки, утворювані цією дією.

Їм часом здавалось, що вони чують чийсь хід потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей (М. Коцюбинський);

Вже він чує хекання собаки, який суне на животі за ним слідом (Ю. Яновський);

Хекання, сопів'я й брезкіт [брязкіт] щабель віддавався в дзвонах, і було враження, що хекають і сопуть дзвони (М. Вінграновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хекання — хе́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. хекання — -я, с. Дія за знач. хекати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хекання — ХЕ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. хе́кати і звуки, утворювані цією дією. Їм часом здавалось, що вони чують чийсь хід потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей (Коцюб., II, 1955, 312); Вже він чує хекання собаки, який суне на животі за ним слідом (Ю. Янов., II, 1954, 44). Словник української мови в 11 томах