химерний

ХИМЕ́РНИЙ, а, е.

1. Який викликає подив; не схожий на когось звичайного або щось звичайне; дивовижний, чудернацький.

В химерні шати вбрана Морозом, край вікна Схилилася від рана Березонька сумна (П. Грабовський);

[Економ:] Якесь дивне те військо, що я його такого ніколи й не бачив: і зброя і одежа – все якесь химерне, невидане (С. Васильченко);

Посередині бив фонтан, і вода збігала в маленький басейн, де плавали химерні рибки (М. Трублаїні);

Дід Сливка сидить на лавці і струже з кореневища химерні напівфантастичні вироби (Л. Забашта);

На самому вершечку його [косогору], ніби вінчаючи собою найвище місце, стояв двоповерховий химерної архітектури будинок (В. Козаченко);

Стоять півні ті ж гордовиті. Химерним вишиті узором (М. Гірник);

// Те саме, що потво́рний.

Від образів його тяжкий погляд перейшов на дівчину, і її налякали й дядькові очі, й химерні губи – верхня, схожа на чирвину, товсто вростала у виїмку нижньої (М. Стельмах);

// Сповнений несподіванок.

[Баба:] Доля твоя химерна: там, де ти шукаєш щастя, там знайдеш тільки зраду, а там, де не думаєш і цураєшся, там воно іменно і є (М. Старицький);

Хвилинами Кузь зупинявся і роздумував про те, що самий найученіший чоловік на землі не може розгадати, що за дивне створіння людина. “Тільки-но говорив любо та мило і враз кинувся, як із ланцюга. Дивний світ, химерний світ, і люди на ньому чудернацькі!” – філософствував біля гною Кузь (Григорій Тютюнник).

2. Якому властиві дивацтва, примхи, вигадки (про людину та її характер).

Отакий-то Перебендя, Старий та химерний! Заспіває, засміється, А на сльози зверне (Т. Шевченко);

Ставна [дівчина], весела, аж химерна трохи, Що вчинки несподівані її Всіх дивували, а батьків найпаче (М. Рильський);

Іван Чорногорець був химерний чоловік. По селу про нього ходило багато всяких переказів і легенд (І. Сенченко);

[Вернидуб:] Тісно мені в лабораторіях, – така вже в мене вдача химерна. Все кудись в далечінь пориває, – де не тісно (І. Кочерга);

// Те саме, що вередли́вий.

[Любов:] Чи ж не риск бути другом такого непевного, химерного створіння, як, наприклад, я? (Леся Українка);

Досягнувши свого, химерна дівчина втрачала спортивний інтерес до упокорення об'єкта (Ірина Вільде).

3. Який не існує, якого не може бути в дійсності; нереальний.

[Палажка:] Повіяла [Химка] в чужу сторону за другим, думаючи того химерного щастя до себе залучити... (Панас Мирний);

В ньому, в химерному світі примар – він, Давид, тіпався, як у лихоманці, белькотав посмаглими губами й бився, зі стогоном, щоб прокинутися – прорватися в дійсність (А. Головко);

Все тут якесь несправжнє, химерне, все на оптичних обманах (О. Гончар);

// Неможливий для виконання, здійснення; нездійсненний.

Кому заборонено мріяти? Тим більше, що мрія ця не химерна; тим більше, що заохочує мріяти сама держава (В. Минко);

Очі в парубка світилися вогниками химерних надій (І. Цюпа);

Гріхи миру .. затягли свою неодрадну пісню про давнє щастя, будять химерну надію вернути його знову (Панас Мирний);

Світ здавався Катерині якимось фантастичним., як химерним здавалось і те, що незабаром буде дружиною чоловіка, який іде ось, поруч (Ірина Вільде);

Брянський поставив начебто химерне завдання: – Перебудувати очі! (О. Гончар);

// У який важко повірити; неправдоподібний, неймовірний.

Про цього відлюдного старого переказували різні химерні чутки. Казали, що він у темні ночі вилазить на горище і тоді звідти чути моторошні крики сича (О. Донченко);

В Клавдії Василівни майнула раптом химерна думка, що це повернувся з фронту її син (з газ.);

// Який є породженням гри фантазії; вигадливий, незвичайний.

Кумедні сни, химерні сни Приходять, як даси уяві волю! (В. Еллан-Блакитний).

4. Який важко зрозуміти, збагнути, пояснити; нез'ясовний, незбагненний, складний.

Що, любі дітки, чи годиться Химерна загадка моя? Ануте ж будемо хвалиться, Хто розгадав – чи ви, чи я? (Л. Глібов);

– Химерна штука – любов!.. (Д. Ткач);

– Ось ходи, розберемося в цьому плані. Роман, мов перед глибокою водою, зупиняється перед химерним кресленням учителя (М. Стельмах);

Химерне почуття охопило непокірного сина. Чи то сміятися кортить, чи то заповнив його терпкий смуток... (Ю. Шовкопляс);

Важко тут відгадати, де основне русло ріки .. Коли не знаєш – не виберешся з химерного лабіринту водяних коридорів (М. Шеремет);

Вподовж висот – химерні закрути траншей, вкопані в землю самоходи, ледве помітні доти і бліндажі (О. Гончар).