1. Словник української мови у 20 томах

химерно

ХИМЕ́РНО.

Присл. до химе́рний.

Коли ж Кирило вступив у ліс, ноги сковзались у нього, як на паркеті, над головою химерно корчились гілки – клубки жовтих гадюк (М. Коцюбинський);

Діти тихо, але швидко метнулися по хаті, як тіні, хапають, що кому подобається, химерно одягаються: одно закутується в хустку, друге – в рядно (С. Васильченко);

Іван прискочив до його [нього], впав химерно на одно коліно (І. Нечуй-Левицький);

А комини ж голубі-голубі. Ще й цяточками химерно поцяцьковані (А. Головко);

Як це незвично, навіть химерно звучить у наш час – циганське ворожіння (С. Журахович);

// у знач. присудк. сл.

Млин поменшав, осмутнів. Стало химерно якось на світі: темно – не темно, видно – не видно (С. Васильченко);

Крізь маленькі віконечка сонце пасмами проміння снувало .. Ич [іч], який ткач – і пару з борщу, і сизий дим з дідової люльки – все в основу свою вплітає. Химерно як! (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. химерно — химе́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. химерно — Присл. до химерний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. химерно — Химе́рно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. химерно — ХИМЕ́РНО. Присл. до химе́рний. Коли ж Кирило вступив у ліс, ноги сковзались у нього, як на паркеті, над головою химерно корчились гілки — клубки жовтих гадюк (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. химерно — Химерно нар. Странно, смѣшно. Словник української мови Грінченка