хирлявий

ХИРЛЯ́ВИЙ, а, е.

Те саме, що хи́рний.

Ще вранці .. він був якийсь збляклий і начебто кволий, хирлявий після перенесеної хвороби. Тепер же він ступав пругко, бадьоро (О. Гончар);

Згадав, як він захопився літературою нового життя та як учив елементарної грамоти свою хирляву небіжку-дружину... (Олесь Досвітній);

За плугом дріботів маленький, хирлявий Охрім з обмотаною рушником шиєю, хрипів, повиснувши на чепігах (Григорій Тютюнник);

Теля було – шкода дивитись .. Мізерне, хирляве, сліпе на одне око (О. Донченко);

Семен Микитович квапливо увійшов у свою кімнату, затінену хирлявою зеленню хатніх рослин (О. Копиленко);

За вікном тихо шуміли хирляві, посаджені весною, а тому передчасно пожовклі липи (Ю. Збанацький);

// у знач. ім. хирля́ві, вих, мн. Фізично немічні, безсилі люди.

– Хіба ж ви не знаєте, що на мужицьких ужитках хирляві та кволі вимирають, наче мухи восени (М. Стельмах);

// Який перебуває в стані занепаду.

Ще донедавна містечко виглядало хирлявим тимчасовим селищем, закинутим долею, серед якого височіло над низькими будівлями кілька пошарпаних кам'яниць (Олесь Досвітній);

// Слабкий, ледве помітний.

З комина сотався вгору хирлявий димок, мабуть, господиня готувала на обід (Є. Гуцало).