хламида

ХЛАМИ́ДА, и, ж.

1. Чоловічий верхній одяг стародавніх греків та римлян у вигляді короткого плаща із застібкою на правому плечі або на грудях.

І хламиду він [Арістотель] зняв, і рачкує піском. Його очі Аглая закрила платком І сидить на хребті й поганяє прутком (І. Франко);

* Образно. В дивному блиску... у сніжних хламидах стрункі дерева – як статуї в порталах палати... (Уляна Кравченко);

// Плащ або мантія царів, полководців, героїв.

Імператори Костянтин і Роман одягалися. Це була складна церемонія .. Принесли .. великі скрині з царським одягом .. – з хламидами і ларці з вінцями (С. Скляренко).

2. розм. Широкий попівський одяг, схожий на рясу.

Ходив він, як чернець, у високій шапці, у чорній хламиді і підперізувався ремінним поясом (О. Стороженко);

– Я хочу на Ступки, – сказав піп у фіолетовій хламиді, перехрестився перед комендантом і тричі вклонився (Григорій Тютюнник);

// Незграбний широкий і довгий одяг.

Пригадалися йому давні часи, часи бурси .. І він розказував, як трохи не кожної ночі, накинувши на себе лихенькі хламиди, тягли вони на здобич (Панас Мирний);

Погода тепер чудова (+25° цілий день), я ходжу в літній хламиді (дуже рада, що її взяла) (Леся Українка).