хлистик
ХЛИ́СТИК¹, а, ч.
Зменш. до хлист¹.
Панич наближався до брами, недбало помахуючи хлистиком (Леся Українка);
Кух грав олив'яними очима і так піжонськи помахував хлистиком, що я ледве втрималась, щоб не зареготати (М. Хвильовий).
ХЛИ́СТИК², а, ч., розм.
Те саме, що же́вжик 1;
// Уживається як лайливе слово, перев. при звертанні.
В такім настрою застав його Заяць. – Га, ти, помано, ти, хлистику, ти, гусяче повітря! – кричав на нього Медвідь (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хлистик — хли́стик 1 іменник чоловічого роду батіжок хли́стик 2 іменник чоловічого роду, істота жевжик розм. Орфографічний словник української мови
- хлистик — див. батіг; легковажний Словник синонімів Вусика
- хлистик — хли́стик зніжений, розпещений молодий чоловік (ст)|| = ананас Лексикон львівський: поважно і на жарт
- хлистик — I -а, ч. Зменш. до хлист I. II -а, ч., розм. Те саме, що жевжик 1). || Уживається як лайливе слово, перев. при звертанні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хлистик — ХЛИ́СТИК¹, а, ч. Зменш. до хлист¹. Панич наближався до брами, недбало помахуючи хлистиком (Л. Укр., III, 1952, 607). ХЛИ́СТИК², а, ч., розм. Те саме, що же́вжик 1; // Уживається як лайливе слово, перев. при звертанні. В такім настрою застав його Заяць. Словник української мови в 11 томах
- хлистик — Хлист, -ту м. 1) Щолканіе бича. Їде віз без коліс, а батіг без хлисту. Ном. стр. 302, № 434. 2) Прутъ, хлыстъ. ум. хлистик. Жевжики обидва і голі — вашеці прогає — як хлистики. Котл. Н. П. 350. Словник української мови Грінченка