хлопський

ХЛО́ПСЬКИЙ, а, е, заст., зневажл.

Прикм. до хлоп¹ 1.

Борис Граб був хлопська дитина (І. Франко);

Вийти заміж Катерині, багацькій доньці, та ще католичці, за русина, хлопського парубка іншої релігії, було нелегко (Д. Бедзик);

// Власт., характерний, притаманний хлопові; як у хлопів.

Юнак не виявив хлопської покори, не зігнувся і не вклонився побожно панові в пояс (С. Чорнобривець);

// Признач. для хлопів.

Євгеній чув досі про реформу хлопської каси, але не так докладно, як тепер (І. Франко);

Перевдягнений у хлопський кожух і вовняні гачі, видавався [Ярема] трохи затовстим, неоковирним (П. Загребельний);

// Належний хлопові.

Маленький хутір серед лук і нив на горбику над річкою шумною, – от там я в простій хлопській хаті жив, і самота, і сум жили зо мною (І. Франко);

– Вже білі лелії можна знайти у кожному міщанському та навіть у хлопському садку (Леся Українка);

// Який складається з хлопів.

Тим часом чутки про козацькі й хлопські загони, про їх лютування над панами доходили звідусіль до Житомира (І. Нечуй-Левицький).