1. Словник української мови у 20 томах

хлопчина

ХЛОПЧИ́НА, и, ч., розм.

Те саме, що хло́пець.

Паллант, любесенький хлопчина, скріпивсь, стоїть, як твердий дуб (І. Котляревський);

Підійшов хлопчина років тринадцяти, якого приятель посвящав [посвячував] у тайни біології (Ю. Яновський);

В колисці хлопчина заплакав (А. Малишко);

Біля його [чоловіка] ніг тулиться хлопчина років десяти (М. Стельмах);

– Хлопчина надумав учитися самотужки. У свого товариша, робітфаківця, брав списані зошити і ночами сидів над ними (І. Цюпа);

Сам Петро, кремезний хлопчина з русявою борідкою, прихватком наїдався чогось (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлопчина — хлопчи́на іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. хлопчина — див. дитина; хлопець Словник синонімів Вусика
  3. хлопчина — -и, ч., розм. Те саме, що хлопець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хлопчина — ХЛО́ПЕЦЬ (дитина або підліток чоловічої статі), ХЛО́ПЧИК, ХЛОПЧА́, ХЛОПЧА́К розм., ХЛОПЧИ́НА розм., ХЛОПЧИ́СЬКО розм., ХЛОП'Я́, ХЛОП'Я́К розм., ХЛОП'Я́ГА розм., ХЛОПІ́ЙКО розм., ПАЦА́Н фам., ПАХО́ЛОК заст., ХЛОПА́К діал., БА́ХУР діал.; ПАРУБІ́ЙКО розм. Словник синонімів української мови
  5. хлопчина — ХЛОПЧИ́НА, и, ч., розм. Те саме, що хло́пець. В колисці хлопчина заплакав (Мал., Звенигора, 1959, 131); Біля його [чоловіка] ніг тулиться хлопчина років десяти (Стельмах, І, 1962, 172); — Хлопчина надумав учитися самотужки. Словник української мови в 11 томах