1. Словник української мови у 20 томах

хлопчище

ХЛОПЧИ́ЩЕ, а, ч.

1. Збільш. до хло́пець 1, 2.

Зробився з нього здоровий хлопчище (В. Королевич);

От хоч би взяти Антошка, Сарабринового сина. Хлопчище вже здоровий, другий рік пастушить (І. Франко);

Старший став коло бочки, вдарив перстом у дно, вибив його, підняв бочку і випив усю. То був хлопчище! (з казки);

Та коби-сте люди знали, який я хлопчище, Та як візьму косу в руки, сама коса свище (з народної пісні).

2. розм. Те саме, що хло́пець 1.

Хлопчища справді зручно і з голосним вереском поскакали, хто в неглибоку воду, хто на річне каміння (І. Франко);

До хати вбіг босий, заболочений по коліна хлопчище Микитка, наймолодший Іванів брат (Л. Мартович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлопчище — хлопчи́ще іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. хлопчище — див. хлопець Словник синонімів Вусика
  3. хлопчище — -а, ч. 1》 Збільш. до хлопець 1), 2). 2》 розм. Те саме, що хлопець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хлопчище — ХЛОПЧИ́ЩЕ, а, ч. 1. Збільш. до хло́пець 1, 2. Зробився з нього здоровий хлопчище (Три золоті сл., 1968, 103); От хоч би взяти Антошка, Сарабринового сина. Хлопчище вже здоровий, другий рік пастушить (Фр. Словник української мови в 11 томах