1. Словник української мови у 20 томах

хльость

ХЛЬОСТЬ, ХЛЬОСЬ, виг.

1. Уживається як присудок за знач. хльо́стати і хльо́снути.

[..] А мороз мене – хльось по ногах (Григорій Тютюнник).

2. Звуконаслідування, що передає хльостання.

Він витягнув з тули стрілу, пересвідчився, чи вона ціла та не викривлена, потім наклав на лука, уважно прицілився – і відпустив тятиву. Хльось! Політ стріли був блискавичний і точний (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хльость — хльость вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. хльость — хльось, виг. Уживається як присудок за знач. хльостати і хльоснути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хльость — ХЛЬОСТЬ, ХЛЬОСЬ, виг. Уживається як присудок за знач. хльо́стати і хльо́снути. Словник української мови в 11 томах
  4. хльость — Хльость! меж. = Хльос. Чуб. ІІ. 575. Словник української мови Грінченка