хлюпонути

ХЛЮПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

Підсил. до хлю́пну́ти.

* Образно. Тоді тато повернувся до Василя: – Бережи маму, чуєш? – Обійняв, відштовхнув, наче боячись розплакатись, і такою гарячою хвилею хлюпонуло враз Василеві у груди, такою розлукою, що він ледь стримався, щоб не закричати, як дитина мала “Тату, куди ви?” (А. Дімаров).