хлющ

ХЛЮЩ, а́, ч.

Сильний дощ; злива.

Ідуть дощі – Густі хлющі, Почався листопад (П. Воронько);

Роки, весняна вільгість, осінні хлющі і тумани спочатку покрутили руки, а потім і ноги старого (М. Стельмах).

◇ Напи́тися як хлю́ща див. напива́тися;

(1) На (як, мов, на́че) хлющ (хлющі́) змо́кнути (змо́кти, змокрі́ти і т. ін.) – стати зовсім мокрим.

Боки йому [турові] ходили ходором, руда шерсть змокріла на хлющ, з роззявленого рота висунувся безсилий потемнілий язик (П. Загребельний);

Дощ ось-ось лине з неба, а вони ж далеченько, десь біля річки, змокнуть як хлющі (Ю. Збанацький);

Перемо́кнути до кісто́к (до ни́тки, на хлющ і т. ін.) див. перемока́ти;

П'я́ний як (мов, ні́би і т. ін.) квач (хлющ, хлю́ща) див. п'я́ний;

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) хлющ (хлю́ща):

а) дуже мокрий, намоклий.

І дрова мов хлющ, не горять в паровозі (П. Панч);

– Чоботи он приволік як хлющі. Завтра висохнуть, як взуватимешся? (Григорій Тютюнник);

– Ой, набридли затяжні дощі. Земля вже їхню щедрість не приймає. Мовчать дерева, як хлющі – кущі. І жодна пташка пісню не співає (О. Білаш);

Бурхнуло з неба, мов із бочки.. Троянці стали всі як хлюща (І. Котляревський);

// зі сл. мо́крий, змо́кнути і под. зовсім, повністю, наскрізь.

Я мокрий як хлющ, але я радий цьому багатству води (М. Грушевський);

Забрьохувався [втікач] в росі по самі вуха ранками і був мокрий як хлющ, але не зупинявся (І. Багряний);

Дощ ось-ось лине з неба, а вони ж далеченько, десь біля річки, змокнуть як хлющі (Ю. Збанацький);

Мокра як хлюща сорочка облипла його могутнє тіло (М. Коцюбинський);

На хлющ.

[Зборовський:] Перетомилися всі і перемокли на хлющ (М. Кропивницький);

б) (зі сл. п'я́ний.) дуже, надзвичайно.

Насінник приходив на службу п'яний як хлющ (Ю. Збанацький).