хмаропроганяч

ХМА́РОПРОГАНЯЧ, а, ч., етн.

Характерник, що проганяє хмари; хмарник.

Дотримання загальноплеменних ритуальних дійств, побудова святилищ і грандіозних князівських курганів [на Росі] зумовлювало існування спеціального стану жреців (волхви, чародії, хмаропроганячів) (з наук.-попул. літ.).