хом'як
ХОМ'Я́К, а́, ч.
1. Польовий гризун з товстим, неповоротким тілом і добре розвиненими защічними мішками, шкідник польових і городніх культур.
Чи шпак, чи хом'як, чи перепелиця: що воно за птиця? (Номис);
У полі тихому жив у норі Хом'як; На самоті скучав він, неборак! (Л. Глібов);
Польові миші, ховрахи і хом'яки тягли зерно одними їм відомими стежками і ходами під землею, де влаштовували цілі комори запасів на зиму (О. Іваненко);
Крім бабаків, на території [Стрілецького] заповідника живе безліч плямистих ховрахів, звичайних хом'яків, зайців-русаків (з наук.-попул. літ.).
2. перен., зневажл., лайл. Неповоротка, незграбна, нерозторопна, лінькувата людина; вайло.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хом'як — хом'я́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- хом'як — [хомйак] -йака, м. (на) -йаку/-йаков'і, мн. -йаки, -йак'іў Орфоепічний словник української мови
- хом'як — -а, ч. 1》 Польовий гризун з товстим, неповоротким тілом і добре розвиненими защічними мішками, шкідник польових і городніх культур. 2》 перен., розм. Неповоротка, незграбна, нерозторопна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хом'як — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови
- хом'як — Хом'як, -ка м. 1) Хомякъ, Cricetus. Чи шпак, чи хом'як, чи перепелиця: що воно за птиця? Ном. № 400. 2) Неуклюжій человѣкъ. Словник української мови Грінченка