хопити
ХОПИ́ТИ¹, плю́, пиш; мн. хо́плять; док., кого, що, діал.
Узяти, ухопити.
Хопивши її другу руку, став [Семен Іванович] пильно приглядатись їй у оченьки, усе допитуючись: – Скажи, так ти мене любиш́ (Г. Квітка-Основ'яненко);
Пан професор хопив крейду і з розмахом написав насамперед на таблиці величезну п'ятку (І. Франко);
Хлопець хопив кусень пирога, заїдав смачно, підскакував на одній нозі по світлиці (С. Ковалів).
ХОПИ́ТИ², пить, док., безос., розм.
Те саме, що ви́стачити 1.
А я розведу водою чорнило, щоб надовше хопило, малюю, пишу (А. Тесленко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хопити — хопи́ти 1 дієслово доконаного виду ухопити діал. хопи́ти 2 дієслово доконаного виду вистачити безос., розм. Орфографічний словник української мови
- хопити — I -плю, -пиш; мн. хоплять; док., перех., діал. Схопити, ухопити. II -пить, док., безос., розм. Те саме, що вистачити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хопити — УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) (захоплювати рукою, руками, зубами, якимсь знаряддям тощо); УХОПИ́ТИ (ВХОПИ́ТИ), СХОПИ́ТИ, ХОПИ́ТИ діал., ХВАТОНУ́ТИ розм. (перев. швидко, рвучко); ПРИЙНЯ́ТИ, ПРИЙМИ́ТИ діал. (від когось, звідкись — до рук, на плечі тощо). — Недок. Словник синонімів української мови
- хопити — ХОПИ́ТИ¹, плю́, пиш; мн. хо́плять; док., перех., діал. Схопити, ухопити. Хопивши її другу руку, став [Семен Іванович] пильно приглядатись їй у оченьки, усе допитуючись: — Скажи, так ти мене любиш́ (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- хопити — Хопити, -плю, -пиш гл. Схватить. Хопив ніж і верг ним. Гн. II. 12. Ілаш хопив мене за руку. Федьк. Словник української мови Грінченка