хоровито
ХОРОВИ́ТО, діал.
Присл. до хорови́тий.
Він [Яновський] почувався хоровито, але загальне піднесення, в якому проходив з'їзд, його бадьорило (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
ХОРОВИ́ТО, діал.
Присл. до хорови́тий.
Він [Яновський] почувався хоровито, але загальне піднесення, в якому проходив з'їзд, його бадьорило (з наук. літ.).