хорування
ХОРУВА́ННЯ. я, с., діал.
Дія за знач. хорува́ти.
– Світ такий великий, що дві людини в ньому – як дві піщини. А оті мої постійні хорошування, через які доводиться їхати не туди, куди хотів би. а куди труба... (М. Олійник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me