1. Словник української мови у 20 томах

хрестоносець

ХРЕСТОНО́СЕЦЬ, сця, ч.

1. іст. Учасник хрестового походу (від знака хреста на його одязі).

На початку ХІІІ ст. німецькі рицарі-хрестоносці захопили гирло Західної Двіни (з навч. літ.);

Біженці прибували з руського города Дорогичина. Вдерлися туди люті рицарі-хрестоносці, рвали й роздирали на шматки Руську землю... (А. Хижняк).

2. Церковний слуга, який під час хресного походу несе хрест.

3. Жук родини пластинчастовусих з чорним хрестоподібним малюнком на жовтих надкриллях.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрестоносець — хрестоно́сець іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. хрестоносець — Церковний слуга, який під час хресного походу несе хрест Словник церковно-обрядової термінології
  3. хрестоносець — див. християнин Словник синонімів Вусика
  4. хрестоносець — -сця, ч. 1》 іст. Учасник хрестового походу (від знака хреста на його одязі). 2》 ент. Жук родини пластинчастовусих із чорним хрестоподібним малюнком на жовтих надкриллях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хрестоносець — Хрестоно́сець, -но́сця; -но́сці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хрестоносець — ХРЕСТОНО́СЕЦЬ, сця, ч. 1. іст. Учасник хрестового походу (від знака хреста на його одязі). На початку ХІІІ ст. німецькі рицарі-хрестоносці захопили гирло Західної Двіни (Іст. СРСР, І, 1957, 75); Біженці прибували з руського города Дорогичина. Словник української мови в 11 томах