1. Словник української мови у 20 томах

хроніст

ХРОНІ́СТ, а, ч.

Укладач хроніки (у 1 знач.).

Найзначнішим торговим пунктом Стародавньої Русі був Київ. Тут, за повідомленням німецького хроніста початку XI ст. Тітмара Мерзебурзького, існувало вісім ринків (з наук. літ.);

Уже руські середньовічні хроністи й історики ХVІІІ століття цікавилися скіфами, намагалися включити їх у загальні огляди початкової пори руської державності (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хроніст — хроні́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. хроніст — ХРОНІСТ – ХРОНІКЕР – ХРОНІКАР Хроніст, -а. Той, хто записує події в часовій послідовності; літописець. Хронікер, -а. Співробітник відділу хроніки в газеті, журналі, на радіомовленні тощо. Хронікар, -я, ор. -ем, заст. Те саме, що хроніст. Літературне слововживання
  3. хроніст — -а, ч. Укладач хроніки (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хроніст — ХРОНІ́СТ, а, ч. Укладач хроніки (у 1 знач.). Найзначнішим торговим пунктом Стародавньої Русі був Київ. Тут, за повідомленням німецького хроніста початку XI ст. Тітмара Мерзебурзького, існувало вісім ринків (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 437). Словник української мови в 11 томах