1. Словник української мови у 20 томах

хронічний

ХРОНІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Затяжний, тривалий або такий, що періодично поновлюється (про хворобу).

[Ватутін:] А я того й не сплю, Іване Семеновичу, що я – командуючий. [Сергєєв: ] Знаю, знаю, тільки одна біда: якщо мені запишуть догану, то за вас. [Ватутін:] Представлю довідку, що в мене хронічне безсоння (Л. Дмитерко);

Він давно хворіє на якусь хронічну шлункову хворобу і звідси його худорлявість (В. Гжицький);

// Який страждає затяжною хворобою або такою, що періодично поновлюється.

Зовнішній вигляд хронічного алкоголіка дуже непривабливий (з наук.-попул. літ.).

2. перен. Який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись; постійний.

Віковічна боротьба двох станів, панського й мужичого, боротьба хронічна, що часом приймала гострі форми й бурею проносилась над нещасним краєм, – ніколи не кінчалась (М. Коцюбинський);

Вічна самотність, вічна тривога, що ця самотність може стати хронічною й продовжитися до кінця життя; сум киненої жінки, жаль над безбатченком-сином – усе це в'ялило і сушило (Г. Хоткевич);

Він здавна полюбив це нічне безгоміння. А в результаті – хронічне безсоння (Л. Дмитерко);

Політичні діячі, представники економічних кіл, спостерігачі преси і радіо США вже давно визнали, що хронічне масове безробіття – це національне лихо сучасної Америки (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хронічний — хроні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хронічний — (- хворобу) затяжний, фр. задавнений; (голод) ПОСТІЙНИЙ, тривалий. Словник синонімів Караванського
  3. хронічний — [хроун’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. хронічний — рос. хронический довготривалий, неспинний, затяжний (процес). Eкономічна енциклопедія
  5. хронічний — -а, -е. 1》 Затяжний або такий, що періодично поновлюється (про хворобу). || Який страждає на затяжну хворобу або на таку, що періодично поновлюється. Хронічне недоїдання. 2》 перен. Який не припиняється; тривалий, постійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хронічний — хроні́чний (лат. chronicus, від грец. χρονικός – зв’язаний з часом) тривалий, затяжний, постійний. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. хронічний — ПОСТІ́ЙНИЙ (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), СТА́ЛИЙ, БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУПИ́ННИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ), НЕСПИ́ННИЙ, БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, БЕЗНАСТА́ННИЙ, НЕНАСТА́ННИЙ, ПОВСЯКЧА́СНИЙ, БЕЗЗМІ́ННИЙ, НЕПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУСТА́ННИЙ... Словник синонімів української мови
  8. хронічний — Хроні́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. хронічний — ХРОНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Затяжний або такий, що періодично поновлюється (про хворобу). [Ватутін:] А я того й не сплю, Іване Семеновичу, що я — командуючий. [Сергєєв: ] Знаю, знаю, тільки одна біда: якщо мені запишуть догану, то за вас. Словник української мови в 11 томах