хрум
ХРУМ¹, у, ч., розм.
Те саме, що хру́мкіт.
Мабуть, нема на світі більшої насолоди, як покурити в ранішній стайні: легко так, п'янко, а м'який конячий хрум десь аж до серця дістає (В. Земляк).
ХРУМ², ХРУМ-ХРУ́М, виг., розм.
1. Звуконаслідування, що означає тріск при розжовуванні їжі.
Коли чує: хрум-хрум. Він потихеньку туди, -аж там лисичка диню їсть (Сл. Б. Грінченка);
Котятся вівці, пирхають на бігу, кривлять старечі губи, щоб краще стяти зубами солодкий храбуст .. Хрусь-хрусь... Хрум-хрум. Треться вовна об вовну, біла об чорну, хвилюють хребти, як в озеро хвильки (М. Коцюбинський).
2. розм. Уживається як присудок за знач. хру́мати.
Сніг – хрум-хрум під ногами (О. Іваненко);
Якось заходжу до сусіда – а він руку за спину. А сам хрум-хрум... рука за спиною... потім тихенько впустив. Та воно [яблуко] з-під лави викотилося.
Значення в інших словниках
- хрум — хрум 1 вигук незмінювана словникова одиниця розм. хрум 2 іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- хрум — I -у, ч., розм. Те саме, що хрумкіт. II хрум-хрум, виг., розм. 1》 Звуконаслідування, що означає тріск під час розжовування їжі. 2》 діал. Уживається як присудок за знач. хрумати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хрум — Хрум, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хрум — ХРУМ¹, у, ч., розм. Те саме, що хру́мкіт. Мабуть, нема на світі більшої насолоди, як покурити в ранішній стайні: легко так, п’янко, а м’який конячий хрум десь аж до серця дістає (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 200). ХРУМ², ХРУМ-ХРУМ, виг., розм. Словник української мови в 11 томах
- хрум — Хрум меж., выражающее хрустѣніе. Сим. 210. Коли чує: хрум-хрум. Він потихеньку туди, — аж там лисичка диню їсть. Рудч. Ск. II. 10. Словник української мови Грінченка