хрумтіти
ХРУМТІ́ТИ, мчу́, мти́ш, недок.
1. Видавати тріск, хрускіт.
Кістки хрумтіли під їх зубами, а я чув передсмертне хрипіння, що жило ще у моїх вухах (М. Коцюбинський);
– Візьміть житнього сухарика, – гукнув Арон від дверей. – В шухляді під самоваром. – Спасибі! – відгукнувся Ласточкін. –Здорово придумано: сухарик хрумтить, і повне враження, що п'єш вприкуску! (Ю. Смолич);
Хрумтить під чобітьми вугілля (А. Шиян);
Олена вечірньою вулицею йшла, .. хрумтів сніг під ногами (К. Гордієнко);
Біля берега вже хрумтить тонка крижана шкоринка (О. Ільченко);
Хрумтить, як скло, під кроком знову води замерзлої слюда (В. Сосюра);
// безос.
Марія й Магда. Йшли поруч, хрумтіло під ногами (С. Тудор);
Хвилина-дві й обидві були на вулиці.;
// Тріщати (про кістки, суглоби і т. ін.).
Не чув [Михайло], як .. рученятка дурно мучилися і хрумтіли, щоб його піднести, і не чув тихенького, гіркого плачу (Марко Вовчок);
Тоді діди випивали один за одним по коряку горілки, брали киї і давали Кирилу Турові по плечах. Сили в старих руках було в їх іще доволі, що аж плечі хрумтіли (П. Куліш).
2. чим. Видавати хрускіт при розжовуванні їжі.
Млинар почув, що в капусті щось хрумтить, узяв сокиру і йде подивитись. Заходить у город, а там красний кінь капусту їсть і не тікає (А. Калин);
Під повіткою подзвонював вудилами та хрумтів травою виїзний коник (Ю. Збанацький);
// що. Їсти, жувати що-небудь з хрускотом.
В городі коні спутані хрумтять Траву росисту... (І. Франко);
Зварилась дрохва, взяв її безбородий, Хрумтить – уминає на лоні природи, Хрумтить – зголоднів за цілісінький день (І. Нехода).
3. що, рідко. Те саме, що хря́пати 1.
Якісь погрози, боєві [бойові] пеани, Немов мечі по шоломах хрумтять, Там крик, стогнання, мов від злої рани (І. Франко).
(1) Хрумті́ти (хрумкоті́ти, хруща́ти, хрускоті́ти і т. ін.) на зуба́х – хрустіти при пережовуванні (перев. про їжу).
Взяв [Вовк] Овечку, обідрав, Як знав, Та й заходився хорошенько М'ясце під дубом уминать, – Аж на зубах кістки хрущать (Л. Глібов);
Курява, що увесь день хмарою стояла над улицями, густа й їдка, різала очі, налазила в ніс, хрускотіла на зубах (С. Васильченко);
Щось засопіло й заплямкало – істота почала їсти. На її зубах хрумтів якийсь овоч – чи то огірок, чи то морква (О. Донченко);
Князь Святослав сів біля цих людей, випив вина, поїв смаженого м'яса, що пахло димком і приємно хрумтіло на зубах (С. Скляренко);
Яблука теж у крапельках роси. Хрумкотять на зубах, пахнуть чимось невловимим, знайомим з давніх-давен, з дитинства (Ю. Мушкетик).
Значення в інших словниках
- хрумтіти — хрумті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- хрумтіти — (на зубах) тріщати, хрускотіти, хрустіти, хрускати, хрупати, хрупотіти, хрупостіти, хряскати; (що) ХРУМАТИ; (чим) хрумкотіти. Словник синонімів Караванського
- хрумтіти — див. їсти; хрупати Словник синонімів Вусика
- хрумтіти — -мчу, -мтиш, недок. 1》 неперех. Видавати тріск, хрускіт. || безос. || Тріщати (про кістки, суглоби і т. ін.). 2》 неперех., чим. Видавати хрускіт під час розжовування їжі. || перех. і неперех. Їсти, жувати що-небудь із хрускотом. 3》 неперех., рідко. Те саме, що хряпати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хрумтіти — ХРУ́МАТИ (видавати хрумкіт при розжовуванні; їсти що-небудь з хрумкотом), ХРУМТІ́ТИ, ХРУ́МКАТИ розм., ХРУ́ПАТИ розм., ХРУПОТІ́ТИ підсил. розм., ХРУПОСТІ́ТИ підсил. розм. Якимаха картоплю їв, хрумав цибулиною (Є. Словник синонімів української мови
- хрумтіти — Хрумті́ти, -мчу́, -мти́ш, -мтя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хрумтіти — ХРУМТІ́ТИ, мчу́, мти́ш, недок. 1. неперех. Видавати тріск, хрускіт. Кістки хрумтіли під їх зубами, а я чув передсмертне хрипіння, що жило ще у моїх вухах (Коцюб., II, 1955, 364); — Візьміть житнього сухарика,— гукнув Арон від дверей. Словник української мови в 11 томах
- хрумтіти — Хрумтіти, -мчу, -тиш гл. Хрустѣть. Діди... брали киї і давали Кирилові Турові по плечах. Сили в старих руках було в їх іще доволі, що аж плечі хрумтіли. К. ЧР. 279. Роскуси (горіх), то ядро аж хрумтить. Сим. 200. Словник української мови Грінченка