хрупнути
ХРУ́ПНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. чим. Однокр. до хру́пати 1, 2.
У руці в Матюхи хрупнув наган – то він курок звів (А. Головко);
Слухали, як тихо дзвеніла жура в хаті, як хтось зітхне, а хтось у тиші хрупне заломленими руками (А. Головко);
– І замісто шийки для сво́єї згуби Крило її [курки] глупе дістала я в зуби. Як хрупну – як крикне дурепа проклята (І. Франко).
2. кого, що, діал. Однокр. до хру́пати 3.
Глянув [Петрик], що той у зшитку пише. Давид його хрупнув олівцем легенько з усміхом по лобі (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хрупнути — хру́пнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- хрупнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех., чим. Однокр. до хрупати 1), 2). 2》 перех. і неперех., діал. Однокр. до хрупати 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хрупнути — ХРУ́ПНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. неперех., чим. Однокр. до хру́пати 1, 2. У руці в Матюхи хрупнув наган — то він курок звів (Головко, II, 1957, 146); Слухали, як тихо дзвеніла жура в хаті, як хтось зітхне... Словник української мови в 11 томах