1. Словник української мови у 20 томах

хруск

ХРУСК, у, ч., розм.

Те саме, що хру́скіт.

Все густіше й ближче рвуться із землі огняні стовпи, грім і шелест не змовкає в повітрі; роями жуків скрізь гудуть черепки й скалки, і ліс повний хруску й чавкання, мов туди увійшла череда (С. Васильченко);

Всі колючі гілки, здається, умисне спрямувались своїми вістрями Серьожці межи очі. “Дивно, як він тут орієнтується, – думав Іллєвський про Леоніда. – І як він уміє так ходити: ні хряску, ні хруску...” (О. Гончар);

А хруск той сухенький, усе ближчає, сильнішає (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хруск — хруск іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хруск — Луск|іт|, тріск|іт|, хрупіт, хрумтіння; (на зубах) хрумкіт. Словник синонімів Караванського
  3. хруск — -у, ч., розм. Те саме, що хрускіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хруск — Хруск, хру́ску, -кові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. хруск — ХРУСК, у, ч., розм. Те саме, що хру́скіт. Все густіше й ближче рвуться із землі огняні стовпи, грім і шелест не змовкає в повітрі; роями жуків скрізь гудуть черепки й скалки, і ліс повний хруску й чавкання, мов туди увійшла череда (Вас. Словник української мови в 11 томах
  6. хруск — Хруск, -ку м. Трескъ, хрустѣніе. Словник української мови Грінченка