1. Словник української мови у 20 томах

хтокало

ХТО́КАЛО, а, ч., розм.

Людина, яка питає “хто”.

[Степан:] Зостанься ж біля хати, а я... Часом надійде... [Хведоска:] Хто? [Степан:] Хтокало! (М. Кропивницький);

– Чого це ти, Чіпка, як мила з'їв, – питає [Лушня]. – Чого ти журишся? – Хто журиться? – твердо одказав Чіпка. – Хтокало... (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хтокало — хто́кало іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. хтокало — -а, ч., розм. Людина, яка питає "хто". Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хтокало — ХТО́КАЛО, а, ч., розм. Людина, яка питає «хто». [Степан:] Зостанься ж біля хати, а я… Часом надійде… [Хведоска:] Хто? [Степан:] Хтокало! (Кроп., II, 1958, 52); — Чого це ти, Чіпка, як мила з’їв,— питає [Лушня]. — Чого ти журишся?— Хто журиться?... Словник української мови в 11 томах
  4. хтокало — Хто́кало, -ла с. Спрашивающій: кто? Мир. ХРВ. 240. «Хто?» — Хтокало. Ном. № 14164. Словник української мови Грінченка