хураміти
ХУРАМІ́ТИ, ів, мн.
Учасники боротьби проти арабського Халіфату й ісламу в Ірані, Азербайджані й Середній Азії у 8–9 ст.
До хурамитів належали переважно селяни, а також ремісники й міська біднота (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me