хураміти

ХУРАМІ́ТИ, ів, мн.

Учасники боротьби проти арабського Халіфату й ісламу в Ірані, Азербайджані й Середній Азії у 8–9 ст.

До хурамитів належали переважно селяни, а також ремісники й міська біднота (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me