1. Словник української мови у 20 томах

хурделити

ХУРДЕ́ЛИТИ, лить, недок., розм.

Піднімати в повітря сніг; мести.

Надворі хурделила метелиця, наче хто велетенськими долонями скажено хапав сніг і люто віяв ним над землею (І. Кириленко);

Хурделить метіль, сльози креше з очей (І. Нехода);

// безос.

– Поховаємо тата по-нашому. От тільки як людей зібрати!? Бачиш, як хурделить! (В. Речмедін);

Того дня людей набралася повна волость. Надворі хурделило, усі заходили всередину (В. Минко);

* Образно. Весь час в голові хурделили і колотилися ті самі роздуми, снігами замітали землю його батьків (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хурделити — хурде́лити дієслово недоконаного виду безос., розм. Орфографічний словник української мови
  2. хурделити — Кушпелити, віхолити, хуртовинити, мести <�віяти, крутити> снігом. Словник синонімів Караванського
  3. хурделити — див. вирувати Словник синонімів Вусика
  4. хурделити — -лить, недок., розм. Піднімати в повітря сніг; мести. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хурделити — ХУРДЕ́ЛИТИ, лить, недок., розм. Піднімати в повітря сніг; мести. Надворі хурделила метелиця, наче хто велетенськими долонями скажено хапав сніг і люто віяв ним над землею (Кир., Вибр., 1960, 61); Хурделить метіль, сльози креше з очей (Нех. Словник української мови в 11 томах
  6. хурделити — Хурделити, -лю, -лиш гл. О вѣтрѣ: крутить, неровно дуть, мести. Вітер хурделить. Канев. у. Словник української мови Грінченка