1. Словник української мови у 20 томах

хуркнути

ХУ́РКНУТИ, не, док.

1. Однокр. до ху́ркати.

Кулею черкнуло Чернишевого човна; тріска, відщепившись від борта [борту], хуркнула поблизу (О. Гончар);

Куля посадила чорну крапку над дверима й хуркнула в коридор (П. Панч).

2. розм. Швидко побігти, полетіти тощо куди-небудь; майнути; помчати.

А давай хуркнем у Сорочинці! (Сл. Б. Грінченка);

По шляху авто тільки хуркнуло через село й зупинилося в фільварку (С. Чорнобривець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хуркнути — ху́ркнути 1 дієслово доконаного виду захурчати ху́ркнути 2 дієслово доконаного виду швидко побігти, полетіти куди-небудь; помчати Орфографічний словник української мови
  2. хуркнути — -не, док. 1》 Однокр. до хуркати. 2》 розм. Швидко не бігти, полетіти тощо куди-небудь; майнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хуркнути — ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИ рідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИ підсил., ПОМЧА́ТИСЯ підсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯ підсил., ПОЛЕТІ́ТИ підсил., ПОЛИ́НУТИ підсил., ПОРИ́НУТИ розм., ПОГНА́ТИ розм., ПОГНА́ТИСЯ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ розм., ЧКУРНУ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. хуркнути — ХУ́РКНУТИ, не, док. 1. Однокр. до ху́ркати. Кулею черкнуло Чернишевого човна; тріска, відщепившись від борта [борту], хуркнула поблизу (Гончар, III, 1959, 352); Куля посадила чорну крапку над дверима й хуркнула в коридор (Панч, І, 1956, 169). 2. розм. Словник української мови в 11 томах
  5. хуркнути — Хуркнути, -ну, -неш гл. 1) Порхнуть, броситься. Хуркнула йому відьма, як вітер, між ноги, звалила додолу. Полт. г. 2) Быстро отправиться. А давай хуркнем у Сорочинці! Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка