хусточка

ХУ́СТОЧКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до ху́стка 1.

[Павло:] Глянув на неї і ніби уперше побачив! На голові біленька хусточка з габою, сама чорнява (М. Кропивницький);

І ти, у хусточці квітчатій, така, як я тебе зберіг в моїй уяві (І. Гончаренко);

І хусточку розв'язує [Уляна] барвисту .. – Оце тобі принесла попоїсти, Це калачі, це яблука, – бери (А. Малишко);

Хусточко ж моя шовковая! Чи на те ж я заробляла, Щоб нелюбу та й немилому Та її я начіпляла? (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Як ми з тобою побралися: не було в нас ні кола ні двора, як там кажуть: без чарки горілки і без жодної хусточки відбули весілля своє (Г. Квітка-Основ'яненко);

* Образно. І пішли за небокраї вітер, косарі... В травах тихо догорає хусточка зорі... (В. Сосюра).

2. Те саме, що ху́стка 2.

Зосталася Маруся сама .. Слізоньки з очиць так і капотять! От обтерла їх хусточкою, закрилася рученькою та й дума: “Ох, лихо мені тяжке!” (Г. Квітка-Основ'яненко);

А він витяг з кишені хусточку, розв'язує та й подає мені добре намисто; аж п'ять разків! (І. Нечуй-Левицький);

Лікар знімає пенсне і обережно протирає скло хусточкою (О. Донченко).

(1) Носова́ ху́сточка (хусти́нка, ху́стка); розм. Ху́сточка до (для) но́са – хусточка для витирання носа, обличчя і т. ін.

Це була звичайна носова хусточка, обшита по краях червоною заполоччю (Григорій Тютюнник);

Ящички мої бачили?.. – Що в них? – Ольга холодно усміхнулася. – А ви не догадуєтесь? Там хусточки для носа. Витирати сльози (І. Микитенко).