хутенько

ХУТЕ́НЬКО.

Присл. до хуте́нький.

Потім в човни метнувсь [Еней] хутенько, Поплив по Тибру вниз гарненько (І. Котляревський);

Семен хутенько глянув убік (Л. Мартович);

– Боже! гарно як. Дивлюсь, І серце так хутенько б'ється в грудях, А в голові складаються пісні... (В. Самійленко);

Друга ніч. Коли сестриці Вже поснули у світлиці, Враз Марися підвелась І хутенько одяглась (Л. Первомайський);

Хутенько потім Кармелиха спродала хату свою, попрощалася з усіма й покинула село з дочкою (Марко Вовчок);

– Бо так мені хочеться, – сказав гостро Підгаєтьцький і не став роздивлятися трикутно зламані від здивування сусідчини брови, хутенько побрався під сходи в дощатів галереї (Валерій Шевчук).