хуткий
ХУТКИ́Й, а́, е́.
1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю; швидкий, скорий.
– Ні, таки піду .. – І Софія подалась хуткою ходою стемнілою стежкою до курзалу (Леся Українка);
Сон прилетів хуткий і здоровий (О. Донченко);
* Образно. Дрібна й середня промисловість іде вперед хутким кроком (В. Еллан-Блакитний);
Хуткою хвилею лягла пісня коням попід ноги (О. Ільченко);
// Який дуже швидко рухається.
Ми швидко потрапили в хутку течію, що одразу винесла човен кудись на кілометр від острова в озеро (О. Полторацький);
// Здатний до швидких дій; меткий, прудкий.
Хоч сам він не раз менше робить, ніж другі, але під гомін його жартів, вигадок та пісень, на вид його палких очей, здорового, ясного лиця і хутких .. рухів робота всім іде спірніше, легше і краще (І. Франко);
Отак несподівано показала себе Махтеїха одним із найпрацездатніших членів колективу. Взагалі була вона доброю хазяйкою, хуткою в роботі – аж горіло все в неї в руках (Є. Кротевич).
2. Те саме, що ско́рий 2.
Адреса моя та сама, що й досі була, – в хуткім часі не збираюсь нікуди їхати, а як може й їхатиму, то Вам напишу (Леся Українка);
– Ти правильно чинив, що не повірив у мій хуткий приїзд до Чадака (Іван Ле).
Значення в інших словниках
- хуткий — хутки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- хуткий — Прудкий, ШВИДКИЙ, СКОРИЙ; меткий; хутенький, хутесенький. Словник синонімів Караванського
- хуткий — див. жвавий; швидкий Словник синонімів Вусика
- хуткий — -а, -е. 1》 Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю; швидкий, скорий. || Який дуже швидко рухається. || Здатний до швидких дій; меткий, прудкий. 2》 Те саме, що скорий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хуткий — ШВИДКИ́Й (про дії, рухи, темп тощо — який відзначається великою швидкістю, інтенсивністю, частотою), СТРІМКИ́Й, СТРІМЛИ́ВИЙ рідше, СКО́РИЙ, БИ́СТРИЙ, ПРУДКИ́Й, ХУТКИ́Й, ШПАРКИ́Й, БУРХЛИ́ВИЙ підсил., НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ) підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- хуткий — Хутки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хуткий — ХУТКИ́Й, а́, е́. 1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю; швидкий, скорий. — Ні, таки піду..— І Софія подалась хуткою ходою стемнілою стежкою до курзалу (Л. Укр., III, 1952, 533); Сон прилетів хуткий і здоровий (Донч. Словник української мови в 11 томах
- хуткий — Хуткий, -а, -е Скорый, быстрый. Хутка робота. Гн. І. 45. ум. хутенький. Словник української мови Грінченка