цадик
ЦА́ДИК, а, ч.
У євреїв-хасидів – духовний наставник, якого вважають наділеним чудодійною силою.
– Так от, на тому тижні ми виїжджаємо в Умань, там буде й весілля, – це раз, а друге, найважливіше: сьогодні ввечері в мене збереться багато євреїв – і сусідів, і рабинів, приїде й сам великий цадик! (М. Старицький);
– Колись батько розказував про дивного цадика. Мiг вгадувати майбутнє, лiкував, то з'їжджалися зi всiх сторiн (Р. Андріяшик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цадик — Ца́дик: — духовна особа [31] Словник з творів Івана Франка
- цадик — Божкар жидівський Словник чужослів Павло Штепа
- цадик — -а, ч., рел. "Праведний" хасид – посередник між Богом і віруючими, молитви якого начебто чудотворні, а поради виконуються беззастережно; звання цадика – спадкове. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цадик — Харизматичний євр. релігійний провідник хасидів, котрого поважали як посередника між Богом і людьми; вважали здатним творити чудеса. Універсальний словник-енциклопедія