1. Словник української мови у 20 томах

царів

ЦАРІ́В, ре́ва, ре́ве.

Прикм. до цар; належний цареві.

Не зовіте преподобним лютого Нерона. Не славтеся царевою святою війною Бо й самі не знаєте, що царики коять (Т. Шевченко);

Князь Курбський від гніву царевого втік (П. Грабовський);

Опливала свічка, і краплина за краплиною скочувався віск на папір царевого листа (П. Кочура);

// у знач. ім. царе́ва, вої, ж. Цариця.

Цар і царева на спацир [прогулянку] йшли (з переказу).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. царів — царі́в прикметник Орфографічний словник української мови
  2. царів — -рева, -реве. Прикм. до цар. || Належний цареві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. царів — Царі́в, -ре́ва, -ре́ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. царів — ЦАРІ́В, ре́ва, ре́ве. Прикм. до цар; належний цареві. Князь Курбський від гніву царевого втік (Граб., І, 1959, 303); Опливала свічка, і краплина за краплиною скочувався віск на папір царевого листа (Кочура, Зол. грамота, 1960, 385). Словник української мови в 11 томах
  5. царів — Царів, -рева, -ве Царевъ, царскій. Боюсь царевих собак. Ном., заг. № 134. Словник української мови Грінченка