1. Словник української мови у 20 томах

цегляний

ЦЕГЛЯНИ́Й, а́, е́.

1. Зробл. з цегли.

На цегляній долівці лежали кружки від кадоба та купа мокрої мерви (М. Коцюбинський);

Дрогобич здалека бовваніє в садах, підіймаючись цегляними димарями нафтоперегінних заводів (В. Кучер);

// Який утворився внаслідок руйнування цегли.

Пом'ятий, змучений, весь покритий червоним цегляним пилом, у червоному жупані, з тремтячими червоними руками, він був, здавалося, у відчаї (О. Довженко);

Запах цегляного пороху і недавнього бою ще стояв у кімнаті (І. Багмут).

2. Який нагадує цеглу (про колір); жовто-червоний.

Голова колгоспу дуже сподобався Марині з перших хвилин зустрічі. Обличчя в нього цегляного кольору від засмаги, рухи спокійні й повільні (О. Копиленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цегляний — З цегли, цегловий; (копр) цеглястий, цеглистий, жовточервоний. Словник синонімів Караванського
  2. цегляний — [цеигл'аний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. цегляний — цегляни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  4. цегляний — -а, -е. 1》 Зробл. з цегли. || Який утворився внаслідок руйнування цегли. 2》 Який нагадує цеглу (про колір); жовто-червоний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. цегляний — ТЕРАКО́ТОВИЙ (про колір — червонувато-коричневий), ВОХРЯНИ́Й, ВО́ХРИСТИЙ, ЦЕГЛЯ́СТИЙ (ЦЕГЛИ́СТИЙ), ЦЕГЛЯНИ́Й. Теракотового кольору капелюшок; Вохристі нитки; — Клієнтка — це жінка нотаря. Матеріал — цеглястий жоржет (Ірина Вільде); Обличчя в нього цегляного кольору (О. Копиленко). Словник синонімів української мови
  6. цегляний — Цегля́ни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. цегляний — ЦЕГЛЯНИ́Й, а́, е́. 1. Зробл. з цегли. На цегляній долівці лежали кружки від кадоба та купа мокрої мерви (Коцюб., І, 1955, 39); Дрогобич здалека бовваніє в садах, підіймаючись цегляними димарями нафтоперегінних заводів (Кучер, Дорога.. Словник української мови в 11 томах
  8. цегляний — Цегляний, -а, -е = цегловий. Черк. у. Цегляні кошари. О. 1862. IX. 62. Цегляний стовп. К. ЦН. 308. Словник української мови Грінченка