1. Словник української мови у 20 томах

церковця

ЦЕ́РКОВЦЯ, і, ж.

Зменш.-пестл. до це́рква 2.

Біла церковця блищала проти сонця на пригщрку й неначе пливла серед зеленого моря (І. Нечуй-Левицький);

Станція, де я вийшов, була маленька, старенька, як старовина, дерев'яна сільська церковиця. На станційному подвір'і чекали пасажирів фурмани (В. Винниченко);

Із-за густих дерев визирала церковця на три бані (П. Панч);

З села до церкви, а з церковці на цвинтар вилася вузенька доріжка (Б. Лепкий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. церковця — це́рковця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. церковця — див. церківця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. церковця — ЦЕ́РКОВЦЯ, і, ж. Зменш.-пестл. до це́рква 2. Біла церковця блищала проти сонця на пригарку й неначе пливла серед зеленого моря (Н.-Лев., II, 1956, 165); Із-за густих дерев визирала церковця на три бані (Панч, Гомон. Україна, 1954, 73). Словник української мови в 11 томах