1. Словник української мови у 20 томах

циганити

ЦИГА́НИТИ, ню, ниш, недок., що і без прям. дод., розм.

Випрохувати, видурювати що-небудь; канючити.

– Вона таки зараз піде циганити до архієреїв, до архімандритів та до багатеньких намісників по монастирях, буде просити буцімто на свою бідность [бідність] (І. Нечуй-Левицький);

Підводу пригнав Миколка і вже шушукався із Чумаченком, циганив гранату (Григорій Тютюнник);

// заст. У весільному обряді – ходити по хатах переодягнутими циганами та ін. і випрохувати різні речі, щоб поміняти їх потім на горілку.

Після перезви учасники бенкету .. переодягаються циганом і циганкою, москалем, євреєм; іноді чоловік переряджається жінкою, а інший церковним старостою, і всі разом, в супроводі музики, йдуть циганити (з наук. літ.);

// Обманювати, шахрувати.

[Півторак:] А я хоч також неписьменний, а вже нумерів настільки знаю, що розпізнаю, де сім, а де чотирнадцять. Я вам зараз сказав: куме, тут циганять (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. циганити — Випрохувати, КАНЮЧИТИ, видурювати; дурити, обманювати, шахрувати. Словник синонімів Караванського
  2. циганити — див. просити; хитрувати Словник синонімів Вусика
  3. циганити — цига́нити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  4. циганити — цига́нити 1. обдурювати, говорити неправду (ср, ст): Ти мене не цигань, що була в Олі, по очах бачу, що кажеш неправду (Авторка) 2. випрошувати, канючити (ср, ст): Від двох років циганив у бабці дрібні гроші (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. циганити — -ню, -ниш, недок., перех. і без додатка, розм. Випрохувати, видурювати що-небудь; канючити. || заст. У весільному обряді – ходити по хатах переодягнутими циганами та ін. і випрохувати різні речі, щоб поміняти їх потім на горілку. || Обманювати, шахрувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. циганити — ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИ розм. рідко, ВИ́ПЛАКАТИ розм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИ розм., ВИ́ЦИГАНИТИ розм., ВИ́ЗУДИТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. циганити — Цига́нити, -га́ню, -ниш, -нять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. циганити — ЦИГА́НИТИ, ню, ниш, недок., перех. і без додатка, розм. Випрохувати, видурювати що-небудь; канючити. — Вона таки зараз піде циганити до архієреїв, до архімандритів та до багатеньких намісників по монастирях... Словник української мови в 11 томах
  9. циганити — Циганити, -ню, -ниш гл. 1) Выманивать, выпрашивать (о цыганахъ). 2) Въ свадебномъ обрядѣ: ходить по хатамъ, выпрашивать, — см. циганщина. МУЕ. І. 155. (Полт.). Грин. ІІІ. 455. Словник української мови Грінченка