1. Словник української мови у 20 томах

цистерціанці

ЦИСТЕРЦІА́НЦІ, ів, мн. (одн. цистерціа́нець, нця, ч.).

Члени католицького чернечого ордену, заснованого у Франції в 1098 р.

Цистерціанці прагнули створити общину, що живе за строгою версією чернечого статуту (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цистерціанці — -ів, мн. Члени католицького "жебрущого" чернечого ордену, заснованого в 1098 р. у Франції. У 12-13 ст. їхні монастирі з'явилися в багатьох європейських країнах, у тому числі в Західній Україні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. цистерціанці — Католицький чернечий орден, заснований 1098, походить від бенедиктинів; визначне господарське (землеробство) і культурне (архітектура) значення; у XVII ст. з ц. виділилися трапісти. У XII-XIII ст. монастирі ц. засновано і в Зх. Україні. Універсальний словник-енциклопедія