цоб-цобе

ЦОБ-ЦОБЕ́, розм.

Вигук, яким навертають запряжених волів ліворуч-праворуч.

Бувало, нахиливши вперто роги [воли], серед стерні або духмяних трав, без “цоб-цобе” долали перелоги, а їх господар на гарбі куняв (із журн.).