цупити

ЦУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. цу́плять, недок.

1. розм., кого, що. Тягти, нести кого-, що-небудь, перев. докладаючи певних зусиль.

Машталяр [машталір] зліз з воза, розштовхав під боки цигана та й підвів до воза. – Куди оце ти мене цупиш? – питається у його циган (П. Куліш);

– Ану, соколику! Бери, лишень. – Кого це? – Мостиву нашу пані. Цуп її з ридвана (О. Ільченко);

Може, хоче хто розсолу? Цуп, неси його до столу (Микола Чернявський);

// Пересувати, волочити що-небудь, не відриваючи від якоїсь поверхні.

Шандор уперто не хотів розлучатися з човном. Вчепившись правицею за Маргіт, він лівою цупив за собою душогубку, побрязкуючи в темряві ланцюгом (О. Гончар);

// З силою стягувати, здирати одяг.

Вітер по землі, крий боже, заревів, Наліг на козака, з його одежу цупить (Є. Гребінка);

[Петро:] Увійшов у хату дід Григор до нас та й забув шапку здійняти. Тільки сів він на лавці, наш свекор зараз до його, цупить із голови шапку (С. Васильченко);

// Витягати що-небудь приховане.

– Хай цибулю батько лупить, А нам капшук з скрині цупить Та в Полтаву надсилає, Поки мати тут гуляє! (П. Гулак-Артемовський);

// Бити кого-небудь.

– Геть! Геть! – кричить на неї Тимко і тягне за плечі, але вона виривається з його рук, цупить граблями Дениса по широкій спині (Григорій Тютюнник).

2. що. Привласнювати чуже (гроші, майно).

Він брав хабарі на всі боки, цупив громадські гроші, де тільки можна було їх поцупити (І. Нечуй-Левицький);

Біда, що дехто співчува Тим, що державне цуплять, Аж поки на мозоль йому На власний не наступлять (Д. Білоус);

// Вимагати в кого-небудь, здирати з когось що-небудь.

– Справді світ інший настає, – думала стара, – бо брат з брата дурнісінько гроші цупить, не соромлячись ні людей, ні бога (М. Коцюбинський);

Знай – пише [пан] до управителя: присилай грошей; а той і дере; і цупить, і канючить – не з кого, як з своїх же людей (О. Стороженко).

3. Тиснути (про мороз).

Працював, як заведений. Піднявся вранці на риштування, коли мороз таки цупив добре, став на своє місце і не сходив звідти кілька годин підряд (М. Ю. Тарновський).