цьвохкати

ЦЬВО́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. кого, що, по кому – чому, на кого – що і без дод. Поганяючи коней, волів і т. ін., бити, шмагати їх чим-небудь гнучким; хльоскати.

Дядько Микита замовк і ретельно цьвохкав кобильчину, що з великою потугою вивозила з яру сани (І. Кириленко);

Коні ледве тягли карету, хоч кучер з високих козлів не скупився цьвохкати по мокрих спинах ремінною пугою (П. Кочура);

Ще й кобила не жеребна, а ви вже на лоша батогами цьвохкаєте... (В. Кучер);

Мов рукою знімало з хлопця сон .. Твердо ставав на ноги, хватав до рук батога, цьвохкав зальотисто (Ю. Збанацький);

// Сильно, з розмаху ударяти чимсь гнучким по кому-, чому-небудь.

Шворінь викувати, сокиру загартувати, обценьки зробити – все Роман уміє. Він не ходить по дворах та по базарах, як інші молоді цигани, не цьвохкає знічев'я батогом по халявах, а з ранку і до вечора вистукує молотом по розпеченому залізу (Д. Ткач);

* Образно. Ах, як боляче цьвохкає це гаряче слово – “не виконав”! І ніхто не допоможе (О. Донченко).

2. Видавати різкі свистячі звуки (про батіг, різку і т. ін.).

Скриплять гарби, цьвохкають батоги, сопуть коні, люди з острахом позирають на обрій: чи не підкрадаються хижаки з чорними хрестами (Григорій Тютюнник);

Череда і зараз поверталася з пасовиська в колгосп, здіймаючи куряву. Цьвохкав батіг, лунали вигуки: “Куди, Сіра! Куди., Лиска! Бодай тебе!..” (П. Автомонов);

Дядько Терешко стояв перед східцями і, цьвохкаючи по землі батогом, зустрічав сміхом та глузуванням трактористів денної зміни (Д. Бедзик);

// Шмагати батогом, різкою і т. ін., видобуваючи такі звуки.

Незнайомець не відповів, продовжуючи цьвохкати прутом (О. Донченко);

Мчить карета все біжком, Цьвохка кучер батіжком (І. Нехода);

// Свистіти (про кулі).

А німців усе прибувало. Вони вибігали з дворів, з хат і щільним вогнистим цепом залягали в канаву. Цьвохкали кулі (Ю. Бедзик);

Кулі цьвохкали все ближче, впиваючись у землю (О. Гончар).