ціанати
ЦІАНА́ТИ, ЦІАНА́Т, ів, мн. (одн. ціана́т, у, ч.).
Солі й ефіри ціанової кислоти.
Ціанати лужних металів розчиняються у воді, не розчиняються у спирті й ефірі (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me