ціанати

ЦІАНА́ТИ, ЦІАНА́Т, ів, мн. (одн. ціана́т, у, ч.).

Солі й ефіри ціанової кислоти.

Ціанати лужних металів розчиняються у воді, не розчиняються у спирті й ефірі (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me