ціпкання
ЦІ́ПКАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. ці́пкати і звуки, утворювані цією дією.
Ціпкання маленьких курчат, збуджене кукурікання півників, мукання корів, які відчули перші запахи молодої травички... – все це пробуджувало приспану радість (М. Томчаній).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ціпкання — ці́пкання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- ціпкання — -я, с., розм. Дія за знач. ціпкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ціпкання — ЦІ́ПКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ці́пкати і звуки, утворювані цією дією. Ціпкання маленьких курчат, збуджене кукурікання півників, мукання корів, які відчули перші запахи молодої травички…— все це пробуджувало приспану радість (Томч., Жменяки, 1964, 19). Словник української мови в 11 томах