ціпонька
ЦІ́ПОНЬКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до ці́пка.
Виходить за хату [мати], узявши з сіней підситок із зерном. Незабаром чутно, як вона кличе: – Ціпоньки! ціпоньки! тю-тю-тю-тю-тю-тю! (Леся Українка);
– Ах, ти, моя старенька! моя поганенька, моя малесенька, моя ціпонька, моя милесенька!.. – лащиться дядько до тітки, тріпаючи її по щоці рукою (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ціпонька — Курчатко, курчаточко Словник чужослів Павло Штепа
- ціпонька — ці́понька 1 іменник жіночого роду, істота курча ці́понька 2 іменник жіночого роду, істота про жінку, дівчину фам. Орфографічний словник української мови
- ціпонька — -и, ж. Зменш.-пестл. до ціпка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ціпонька — ЦІ́ПОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ці́пка. Виходить за хату [мати], узявши з сіней підситок із зерном. Незабаром чутно, як вона кличе: — Ціпоньки! ціпоньки! тю-тю-тю-тю-тю-тю! (Л. Укр., III, 1952, 228); — Ах, ти, моя старенька!... Словник української мови в 11 томах