чатина
ЧАТИ́НА, и, ж., збірн., діал.
Голки хвойного дерева.
За горами сходив великий, круглий місяць. Його біле світло сріблило трави, кедрову чатину, з верхів сповзали тіні і ховались геть у яруги (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me