чатиння

ЧАТИ́ННЯ, я, с., збірн., діал.

Хвоя.

Особливо гарно виглядали сосни, смереки, кипариси і туї всякої породи, котрих чимало росло в графським парку. Яркий, білий сніг і темна зелень чатиння творили прегарний контраст, тим кращий, що небо було чисте, синє, як над морем (Б. Лепкий);

Там, проти цього ось вікна, де на обійстю [обійсті] горить скирта чатиння старим похоронним обичаєм [звичаєм], нещодавно до землі кланялася князеві покорена Литва (К. Гриневичева);

Цілком може бути, що ми беремо на себе забагато – нібито ми справді потрібні цілому світові; світ, може, й не здогадується про твоє існування, ти єсть дрібна комашина попід зорями, отаке собі тонюсіньке зелене чатиння на старій, аж сивій смереці (Р. Федорів).