чебрик
ЧЕ́БРИК, у, ч., розм.
Те саме, що чебре́ць.
Знати Марусю, знати, у котрій вона хаті, чебриком осипана, калиною утикана (Сл. Б. Грінченка);
Степ мерехтить i густо та солодко дихає чебриком. (В. Винниченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чебрик — че́брик іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- чебрик — -у, ч., розм. Те саме, що чебрець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чебрик — ЧЕБРЕ́ЦЬ бот., ЧЕ́БРИК розм., ЧЕ́БЧИК розм. На високій береговині все літо синьо та сумно цвіте чебрець, найменша квітка з-поміж квіток (В. Земляк); Севере, чому квіти, що діставала від тебе, не клала я за образи та не засушувала, як святий чебрик?... Словник синонімів української мови
- чебрик — ЧЕ́БРИК, у, ч., розм. Те саме, що чебре́ць. Знати Марусю, знати, у котрій вона хаті, чебриком осипана, калиною утикана (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- чебрик — Чебрик, -ку м. = чебрець. а). Мкр. Г. 38. Знати Марусю, знати, у котрій вона хаті, чебриком осипана, калиною утикана. Мил. Св. 62. Словник української мови Грінченка