1. Словник української мови у 20 томах

червоно

ЧЕРВО́НО.

Присл. до черво́ний 1.

[Олеся:] Як сонечко червоно заходить, певно, на дощ (М. Кропивницький);

Сонце зайшло вже. Весь небосхил червоно пломенів (А. Головко);

На селі де-не-де червоно світились вікна, а за селом... тяглися чорною стрічкою виноградники (М. Коцюбинський);

Начальник свиснув у сюрчок тричі, а потім червоно поблимав ліхтариком, даючи якісь сигнали комусь... (І. Багряний);

* Образно. Безневинним жовтавим угоном Вона ще йшла жовтаво, без вини, І сині сльози билися червоно, Як об каміння стиглі кавуни (М. Вінграновський);

// у знач. пред.

Сонце саме сідало; у хаті червоно-червоно... (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. червоно — черво́но прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. червоно — Присл. до червоний 1). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. червоно — Че́рво́но, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. червоно — ЧЕРВО́НО. Присл. до черво́ний 1. [Олеся:] Як сонечко червоно заходить, певно, на дощ (Кроп., II, 1958, 332); Сонце зайшло вже. Весь небосхил червоно пломенів (Головко, II, 1957, 641); На селі де-не-де червоно світились вікна... Словник української мови в 11 томах
  5. червоно — Червоно нар. Красно. Сонечко за гору пада, блищить вода червоно. МВ. ІI. 75. Словник української мови Грінченка