чесняга

ЧЕСНЯ́ГА, и, ч. і ж., розм.

Те саме, що чесня́к.

Який навар? – здивувався Гриць. – Ти що – вчорашній? – гучно сякаючись у брудну картату хустинку. – Чи викобенюєшся, граєш чеснягу (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me