чесняга
ЧЕСНЯ́ГА, и, ч. і ж., розм.
Те саме, що чесня́к.
Який навар? – здивувався Гриць. – Ти що – вчорашній? – гучно сякаючись у брудну картату хустинку. – Чи викобенюєшся, граєш чеснягу (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me