четники

ЧЕ́ТНИКИ, ів, мн. (одн. че́тник, а, ч.).

1. іст. Учасники партизанських загонів, які боролися проти османського поневолення на Балканському півострові в ХV – ХІХ ст.

Виступи четників проти турецького поневолення.

2. іст. Учасники фашистських загонів, що боролися проти Народно-визвольної армії Югославії в роки 2-ї світової війни.

3. Сербські націоналісти, які воювали з хорватами і боснійськими мусульманами після розпаду Югославії в 1991 р.