чималий

ЧИМА́ЛИ́Й, а́ла́, а́ле́.

1. Досить великий (розміром, обсягом і т. ін.).

Під однією горою, коло зеленої левади в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кай-даша (І. Нечуй-Левицький);

Поруч з цими людьми він пройшов уже чималий шлях (Н. Рибак);

Дрімає дворище Морозенків. До самої хати підходить чималий сад (М. Стельмах);

І чергова заслуга з'їзду “зелених” полягає ще й у тому, що він вніс чималий вклад у соціальне “діагностування” екологічної драми України (із журн.);

// Те саме, що просто́рий 1.

Сторожа при темниці .. Темниця, чимала, тільки дуже низька (Леся Українка);

Очерет кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина (О. Гончар);

// Значний за кількістю; численний.

Коли поїзд зупинився на станції Жмеринка, до нього відразу ж підійшов чималий гурт залізничників (М. Стельмах);

Був час, коли Сташка витрачала чималі кошти на різні мастила проти ластовиння (Ірина Вільде);

// Який переважає звичайний рівень, ступінь, звичайну міру і т. ін.

Путя взагалі чималий страхополох (Леся Українка);

З того, що довелося мені досі перечитати, я вбачаю талан чималий і снагу добру (Панас Мирний);

Чималі труднощі являють для перекладачів і форми звертання (М. Рильський);

// Який має велику силу вияву, значну інтенсивність.

Спека була чимала! (Леся Українка);

Танцюють зорі – на мороз чималий Показують (М. Рильський);

// Надто пожвавлений.

В господі панства Турковських чималий рух сьогодні (Леся Українка).

2. розм. Який вийшов із дитячого віку, майже дорослий.

Отож небога Уже чимала піднялась. Росла собі та виростала І на порі Марія стала... (Т. Шевченко);

Справжня жага до малювання прокинулась у його [нього] тільки тепер, коли вже він був чималим (С. Васильченко).